19.10.2015 року відбулася лінійка до дня визволення України від німецько-фашистських загарбників

підготовлена та проведена учнями 8-А класу (керівник Журавка Л.А) 

Листи воїнам АТО до дня Захисника України

лист пораненому

 

 

Створення стендів учнями молодших та середніх класів на національно-патріотичну тематику

"Урок мужності" за участі губернатора області та учасників АТО: Сушка Артема та Малахатька Дмитра 

Заходи з національно – патріотичного виховання Маловисківської ЗШ № 3 І-ІІІ ст.

Станом на жовтень

Дата проведення	Місце проведення заходу	Назва заходу	Кількість учасників	Залучені особи(органи влади, заклади культури,громадськість)
13.10.15	Маловисківська ЗШ № 3 І-ІІІ ступннів	Лінійка серед учнів середніх та старших класів «Наші предки – славні козаки»	290	МарциненкоЄв., Разілевич Р., Бурковський М.
13.10.15		Посвята в козаки	100	МарциненкоЄв., Разілевич Р., Бурковський М.
13.10.15		Лінійка серед молодших класів «Свято Покрови»	275
13.10.15		Написання листа воїнам АТО	75
13.10.15		Виготовлення стенду учнями 6-х класів «14 жовтня – День захисника України»	60
13.10.15		Змагання з волейболу серед 9-х класів, присвячені Дню захисника України	14
14.10.15	Стадіон «Колос»	Участь у міських змаганнях «Богатирські ігри»	3
19.10.15	Маловисківська ЗШ № 3 І-ІІІ ступенів	«День слави і скорботи» до дня визволення від німецько-фашистських загарбників	280

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перший урок "Україна моя єдина" за присутністю учасників АТО Марциненка Є. та Снопкова С.

Сценарій 

Відкриття меморіальної дошки Лева Панкова

 

Ведучий 1.  У всіх людей своя святиня
                      Куди не глянь і не спитай,

                      Рідніша їм своя пустиня,

                      А ніж земний в пустелі рай.

                      Нема без кореня рослини,

                      Нема людей без Батьківщини.

 

Ведучий 2. 23 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що у буремні 90-ті Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій.

 

Ведучий 1.Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні – Героям Слава!», а тепер ці слова набули нового змісту. Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці Герої: хлопці, які зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України; лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу; волонтери,  на плечах яких тримається наша армія.

 

Ведучий 2. Слова «Слава Україні – Героям Слава!» перестали бути просто вітанням, це вже відання шани найкращим, котрі у найважливіший момент для нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини.

Коли перед очима постають кадри з новин, фото загиблих чи поранених бійців, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної української нації не просто словами із Гімну, це стало станом душі.

 

Ведучий 1.В результаті бойових дій в Україні загинули вже багато людей. Солдати добровольчих батальйонів та регулярної армії віддали своє життя за кожного із нас!

 

Ведучий 2. Не обійшла біда і Маловисківщину: Віктор Бойко, Лев Панков, Віталій Лашкул, Микола Нароженко  - це ті, хто не повернулися із поля бою, загинули як герої.

 

Ведучий 1.Не відболить це горе, не відплачеться і не відпечалиться на нашій землі, допоки житимуть батьки, брати і сестри, вдови і діти.

 

Заступник директора з ВР.Шановні учні, вчителі, гості! Сьогодні ми зібралися разом, щоб вшанувати пам’ять Лева Панкова – нашого земляка, випускника школи 2007 року.

Лев Миколайович Панков був ровесником української  Незалежності і віддав своє життя, щоби її відстояти. Знаходився в зоні проведення АТО з перших днів неоголошеної війни, разом із побратимами 3-го окремого полку спеціального призначення ЗС України.  Він був солдатом, водієм автомобільного відділення спеціальних машин.

Загинув 29 липня 2014 року, коли група спеціального призначення виконувала бойове завдання в районі міста Сніжне Донецької області, і була атакована із засідки терористами. Загинули 11 бійців серед них і наш Лев. Він щиро  любив Батьківщину… Він боровся за Україну. Він стояв на сторожі Волі та Незалежності. Заради нас, наших життів і нашої свободи він віддав своє життя!

Почесне право  відкрити меморіальну дошку надається _______________________________________________________________

(відкриття меморіальної дошки)

Заступник директора з ВР. Щиру подяку дозвольте висловити сім’ї підприємця, колишньому випускнику нашої школи, українцю-патріоту Віктору Царенку, який за власні кошти виготовив цю меморіальну дошку. 

Давайте згадаємо, яким він був учнем.

Слово надається першій учительці Лева Галині Петрівні Селівановій та однокласнику  _Кудряченко Олександру

 

Перша учителька:

         Є люди, котрі не вихваляються своїми успіхами, не прагнуть слави чи визнання,а наполегливо йдуть до мети,впевнено відстоюють власні переконання,готові виконати обов’язок до кінця. Саме таким був мій учень Лев Панков.

Пам’ятаю Лева Панкова першокласником. Чорнявий, невеликий на зріст, худенький, чорноокий хлопчик.  Був веселим, життєлюбним, розумним, розсудливим, не за віком,мав дуже гарну пам'ять.

Хороший товариш, завжди захищав слабших, був співчутливим і справедливим, ніколи не ховався за спини інших. Тому один із перших прийняв рішення захищати рідну землю, свою домівку, своїх рідних і сміливо вирушив на передову у зону «Анти Терористичної Операції» і, маючи всього 23 роки, загинув 29 липня у районі м. Сніжного Донецької області, ратуючи товаришів.

Сьогодні відбувається подія яка болить кожному з нас. Школа,як рідна мати, виколисує, леліє дітей, дає їм дорогу в життя. З роками діти виростають і стають юнаками і юнками, а школа проводжає та чекає своїх випускників на теплі зустрічі. Сьогодні один з випускників Лев Панков повертається до своєї рідної школи портретом на меморіальній дошці. Але допоки ми живі,житиме пам'ять про наших героїв і мій учень Лев з меморіальної дошки щодня зустрічатиме та проводжатиме поглядом учнів, вчителів та Маловищан та нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україна. Пам’ять про Лева назавжди залишиться в наших серцям, адже Герої не вмирають. Вічна пам'ять! 

 

 

Ведучий 1.Таким він був, таким він є, таким він залишився навіки!

 

 

Ведучий 2.Герої! Герої! Герої!

                    І туга, і гордість без меж!

                    По серцю знов мчить борозною

                    Черговий солдатський кортеж.

 

Ведучий 1. «Не я, тоді хто? – кожен каже –

                    Хто край від навали спасе?»

                    І цілому світу докаже:

                    «Вітчизна нам – понад усе!»

 

Заступник директора з ВР.Сьогодні на нашому зібранні присутні гості, які прийшли розділити з нами біль втрати бувшого учня школи Лева Панкова. Слово надається __________________________________

__________________________________________________________

__________________________________________________________.

 

Ведучий 2. Нехай же вам, герої, віддає

                    Святий Петро ключі від того раю,

                    Де убієнний ангелом стає,

                    Бо він герой. Герої не вмирають!

 

Заступник директора з ВР.

Освятити меморіальну дошку пам’яті Лева Панкова запрошуємо________________________________________________________________________.

 

 

Ведучий 1.    Кажуть, що герої не вмирають,

                       Ти чуєш, мамо, я – Герой!

                       І жити буду вічно в Раю,

                       Ти свічку лиш постав за упокой!

(мати запалює свічку пам’яті)

(вірш читає Тарахтій Владислав)

 

Я знаю, рідненька, що плачеш,

Що сльози течуть без упину.

Ти знаєш, не міг я інакше,

 За Україну, за тебе загинув.

 

Голубко, не плач.

Так судилося, ненько,

Вже слово, матусю, не буде моїм.

Прийду і попрошуся у сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.

 

Не плач, повернуся додому,

З небесного зійду моста,

Зніму вітерцем твою втому

Й дощем поцілую вуста.

 

Мені колискову ангел співає

І рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

Душа за тобою, рідненька, щемить.

 

Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я любив. І любив Україну.

Вона, як і ти, була в мене одна.

 

 

 

Ведучий 2.  Шановні присутні! Схилімо голови перед світлою пам’яттю загиблих в зоні проведення АТО, зокрема випускника нашої школи Лева Панкова, вшануймо Героїв Небесної Сотні і всіх українців, які віддали своє життя за самостійність і незалежність України хвилиною мовчання та покладанням квітів.

Вічна пам’ять загиблим Героям!

 

(звучить метроном)

 

(звучить пісня Пікардійська Терція – «Гей, плине кача…», учні із лампадками, а всі інші покладають квіти до дошки _______________________________________________________________________)

 

 

 

 

Мала Виска - рідний край